Це було на початку весни 1918 року. Скориставшись тяжким становищем Країни Рад, австро. німецькі війська, закликані буржуазно-націоналістичною Центральною радою, наче чорна хмара посувались на Україну. Цілий місяць з боями в Росію пробивався 12-й кінний корпус. В рідних селах на Полтавщині голова Військово-революційного комітету цього корпусу Федір Всеволодович Попов через місцевий революційний актив залишав зброю: клинки, кулемети, патрони для озброєння червоних партизанів. Ф.В. Попов - наш земляк з Мануйлівки. |
Творчість нашого талановитого земляка Івана Кириловича Дряпаченка - визначна сторінка в історії українського живопису, а його життя - приклад палкої відданості мистецтву, своєму народу. Він народився у селі Василівні на Полтавщині, де знаходився маєток графині Капніст, у якому був ключником його батько Кирило Дряпаченко. Потяг до малювання відчув з дитячих літ. |
|
Не померкне у віках слава про героїв громадянської війни, що віддали своє життя за щастя народу, за владу Рад. Серед цих безсмертних героїв почесне місце займають командири Червоної Армії Семен Іванович Паськевич із села Пісок, Леонтій Пилипович Геращенко із села Василівки. В бойовій сім'ї партизанів Кременчуцького загону, в боротьбі з гетьманцями, німецькими окупантами, петлюрівцями і денікінцями в 1918 - 1919 роках вони займали особливе місце.
|
...1920 рік був важким для молодої Країни Рад. На заході - білополяки, всередині республіки розгулювали куркульські банди, тероризуючи населення, вбиваючи активістів. В селах тодішньої Кременчуцької губернії періодично з'являлись афіші, в яких самозваний отаман Лівобережної України Григорій Скирда закликав населення не коритись розпорядженням Радянської влади, саботувати її заходи, поповнювати банду «самостійників». |
1917 рік застав мене в Румунії. Наша військова частина стояла в місті Окна. Коли до нас дійшла звістка про початок революцій н и х подій в Петрограді і інших містах царської Росії, всі солдати а один голос заявили: «Геть імперіалістичну війну! Мир народам!» і одразу почали роззброювати офіцерів. Був створений революційний комітет, організатором якого стали Борисов і Локшин. За завданням партії їх було прислано в нашу частину для революційної роботи. До складу цього комітету увійшов і я. Мені доручили розповсюджувати серед солдат революційні листівки, які були привезені робітниками із Петрограда. |
Народився Семен Іванович Паськевич у 1887 році в селі Пісках в бідній селянській сім'ї. Безпросвітня нужда заставила батракувати його у поміщика Xapiнa. Розкіш i чванливість багатіїв з одного боку i бідність селян з другого визивали в серці хлопця пекучу ненависть до експлуататоpiв. Користуючись великим авторитетом серед, бідняків, маючи високу переконаність у правоті ленінських ідей, він за короткий час створив радянсько-партійний актив, на який спирався при проведенні в жнття директив партії i Радянського Уряду.
|
Два літа - 1897 і 1900 рр. провів Горький в Мануйлівці. Багата природа, теплий помірний клімат, чудова ріка Псьол, великий парк, в якому жив письменник, ліс, вишневі сади, чудові селяни-трудівники, про яких він відгукувався з великою любов'ю і повагою, - все це сприятливо позначилося на йото здоров'ї, на його душевному стані. Зникли кашель, безсоння, лихоманка, появився хороший апетит, бадьорий і життєрадісний настрій. Горьківська кипуча енергія виявилась з небувалою силою. |
На початку першої світової війни І. Дряпаченка мобілізували. Він увійшов до складу особливого загону при штабі Південно-Західного фронту, працював над замовленнями командування - писав портрети георгіївських кавалерів, робив зарисовки військового побуту. Проте командуванню не сподобались близькі стосунки Дряпаченка з місцевим галицьким населенням, і художника переводять на Турецький фронт. Як тільки розпочалась громадянська війна, І. Дряпаченко повернувся в рідну Василівку. Слід додати, що в 1905 році він брав активну участь у революційних подіях в рідному краї. Тоді художник був заарештований і сидів у Кременчуцькій в'язниці. |
Крокуючи вперед з високими врожаями, трудовими звитягами своїх людей, зростанням добробуту кожної родини, колгоспні Піски свято зберігають революційні і трудові традиції. Місцеві жителі шанують імена тих, хто своїм життям утверджував у цих краях владу Рад, закладав перші цеглини в фундамент соціалізму, відстоював свої завоювання на полях битв з гітлерівськими загарб-никами. Значного розмаху набула краєзнавча робота. На окремих полицях виставлено літературу про рідний край. Тут же - твори з автографами відомих українських письменників-земляків і твори місцевих письменників, спогади, записані на магнітофонній стрічці, листування із знатними земляками, об'ємисті папки газетних вирізок.
|