Син селянина бідняка села Піски, бувший унтер-офіцер старої армії, одним із перших приєднався до тих, хто пішов за більшовиками. Він брав найактивнішу участь в роботі солдатських комітетів, а в роки громадянської війни – одним із організаторів радянської кавалерії. Коли закінчилася Громадянська війна в Криму, Ф.В. Омельяненко прибув на декілька днів в рідне село до батьків. Прибули до нього бойові друзі – партизани Андрій Тимошенко, Іван Верховський, Шутка Микита, Давид Загорулько. Вони запросили свого товариша на облаву проти заклятого бандита Огняного. В цій операції на хуторі Вітки пуля Огняного попавши в саме серце Омельяненка , повалила на смерть героя.
Через рік в 1921 році А.С. Троїцький був на активній комсомольській роботі в своєму рідному селі. А через п’ятдесят років йому урочисто вручили в Кемеровськім обкомі комсомолу Почесну грамоту. Сотні кілометрів сколисили тоді співробітники виїзної на правому і лівому березі Дніпра. Вісім місяців провели вони в селах Кременчуцького округу, допомагаючи первинним парторганізаціям і комітетам бідноти в проведенні колективізації і ліквідації куркулів як класу. Кременчук – Семенівна – Харків – Полтава – Кемерово, такий шлях його майже полу вікової журналістської діяльності.