…Настав рік двадцятий. Численні зграї Скирди, Мошенського, Рака, Левченка, Овдієнка, Кикотя не давали спокою селянам, по звірячому розправлялися з ревкомівцями, палили оселі активістів. Центром бандитського розгулу стали куркульські хутори біля Мажелії і Пісок.  У середині травня в на­ших місцях з'явився Федір Всеволодович Попов, який формував у селах Полтав­щини партизанський загін. У Пісках була створена бо­йова група партизан, коман­диром якої став Семен Іва­нович Паськевич.      Пісківська партизанська група була добре озброєна гвинтівками, патронами, шаб­лями, кулеметами. Партизани брали участь у великих  операціях, які  про­водив   партизанський загін. Партизанами командував Ф.   В. Попов.   Партизани руй­нували   колії,   мости,   напа­дали   на  бандитів,     які  ота­борились на станції Гребін­ка. А коли наш Кременчу­цький загін виріс у велику кавалерійську частину, то за наказом Леніна був пе­рекинутий під Орел, де денікінські полчища стрімко наступали на Москву. Загін назвали пізніше червонокозачою кавалерійською брига­дою, якою командував Ф. В. Попов. Командирами полків і ескадронів були старі кадрові робітники, що пройшли революційну шко­лу на заводах і шахтах. Се­ред цих легендарних командирів були уродженці Пісок: С.І. Паськевич, Р.Г. Бардаченко, О.Г. Ро­манко, Л.П. Геращенко, Ф.В.   Омельяненко.

  Під   час   звільнення   Донбасу  від білогвардійців, бригада   Попова  ввійшла  до складу  Першої   кінної     Будьонівської армії. В одному з боїв у районі Манича бу­ли   поранені   Попов,   Паське­вич,    Геращенко,    Бардачен­ко. 

 Загинув від бандитської кулі і наш земляк, герой громадянської війни, вірний син партії більшовиків Федір Володимирович Омельяненко.

 Син селянина бідняка села Піски, бувший унтер-офіцер старої армії, одним із перших приєднався до тих, хто пішов за більшовиками. Він брав найактивнішу участь в роботі солдатських комітетів, а в роки громадянської війни – одним із організаторів радянської кавалерії.

 У боротьбі за визволення Радянської Влади на Україні Ф.В. Омельяненко, від командира ескадрону в партизанському загоні Федора Попова до командира полку Червоних козаків, пройшов з боями не одну тисячу кілометрів.

 Від Орла в складі кавалерійської бригади  аж до Варшави і Перекопа в складі Будьонівської армії, полк Омельяненка ніс визволення трудовому люду. Червоні козаки керовані своїм безстрашним командиром били денікінців від Орла до Новоросійська, польських панів від Умані до Варшави, баронів Врангеля від Кохнівки і Перекопа аж до Севастополя.

 Коли закінчилася Громадянська війна в Криму, Ф.В. Омельяненко прибув на декілька днів в рідне село до батьків. Прибули до нього бойові друзі – партизани Андрій Тимошенко, Іван Верховський, Шутка Микита, Давид Загорулько.

 Вони запросили свого товариша на облаву проти заклятого бандита Огняного. В цій операції на хуторі Вітки пуля Огняного попавши в саме серце Омельяненка , повалила на смерть героя.

 Так трагічно обірвалося життя бойового командира, невтомного організатора Радянської кавалерії, героя громадянської війни.

                с.Піски  11.11.87р.,   А.Ф.  Омельяненко