Це було на початку весни 1918 року. Скористав­шись тяжким становищем Країни Рад, австро. німецькі війська, закликані буржуазно-націоналістичною Центральною радою, наче чорна хмара посува­лись на Україну. Цілий місяць з боями в Росію пробивався  12-й кінний корпус. В рідних селах на Полтавщині голова Військово-революційного комітету цього корпусу Федір Всеволодович Попов через місцевий революційний ак­тив залишав зброю: клинки, кулемети, патрони для озброєння червоних партизанів. Ф.В. Попов - наш земляк з Мануйлівки.

Творчість нашого талановитого земля­ка Івана Кириловича Дряпаченка - виз­начна сторінка в історії українського живопису, а його життя - прик­лад палкої відданості мистецтву, своєму народу. Він народився у селі Василівні на Полтавщині, де знаходився маєток графині Капніст, у якому був ключни­ком його батько Кирило Дряпаченко. Потяг до малювання відчув з дитячих літ.

  В період боротьби з денікінщиною Кремен­чуцький партизанський загін, при великій до­помозі кременчуцьких партійних і радян­ських органів, а також командування 14 Ар­мії, штаб якої розміщався в нашому місті, перетворився в крупне кавалерійське з'єднан­ня, громив білогвардійців в районі Кременчук – Хорол -  Золотоноша, аж до Чернігова. 

Не померкне у віках  слава про героїв гро­мадянської війни, що віддали своє життя за щастя народу, за владу Рад. Серед цих безсмертних ге­роїв почесне місце займають командири Червоної   Армії Се­мен Іванович Паськевич із се­ла Пісок, Леонтій Пилипович Геращенко із села Василівки. В бойовій     сім'ї       партизанів Кременчуцького   загону, в боротьбі з гетьманцями, німе­цькими окупантами, петлюрів­цями і денікінцями в 1918 - 1919 роках вони займали особ­ливе місце. 

...1920 рік був важким для молодої Країни Рад. На заході - білополяки, всередині респуб­ліки розгулювали куркульські банди, тероризуючи населення, вбиваючи активістів. В селах то­дішньої Кременчуцької губернії періодично з'являлись афіші, в яких самозваний отаман Лівобе­режної України Григорій Скирда закликав населення не коритись розпорядженням Радянської вла­ди, саботувати її заходи, попов­нювати банду «самостійників».

1917 рік застав мене в Ру­мунії. Наша вій­ськова частина стояла в місті Окна. Коли до нас дійшла зві­стка про початок революцій н и х подій в Петро­граді і інших містах царської Ро­сії, всі солдати а один голос зая­вили: «Геть імпе­ріалістичну вій­ну! Мир народам!» і одразу почали роззброю­вати офіцерів. Був  створений революційний комітет, організатором якого стали Борисов і Локшин. За завданням партії їх було прислано в нашу частину для революційної роботи. До складу цього комітету увійшов і я. Мені доручили розповсюджувати серед солдат революційні листівки, які були привезені робітниками із Петрограда.

Народився Семен Іванович Паськевич у 1887 році в селі Пісках в бідній селянській сім'ї. Безпросвітня нужда за­ставила батракувати його у поміщика Xapiнa. Розкіш i чван­ливість багатіїв з одного боку i бідність селян з другого визивали в серці хлопця пекучу ненависть до експлуататоpiв.  Користуючись великим авторитетом серед, бідняків, маючи високу переконаність у правоті ленінських ідей, він за ко­роткий час створив радянсько-партійний актив, на який спирався при проведенні в жнття директив партії i Радянського Уряду.

      Два літа - 1897 і 1900 рр. провів Горький в Мануйлівці. Багата природа, теплий помір­ний клімат, чудова ріка Псьол,  великий парк, в   якому   жив письменник, ліс, вишневі сади, чудові селяни-трудівники,   про яких він відгукувався з вели­кою любов'ю і повагою, - все це сприятливо позначилося на йото здоров'ї, на його душев­ному стані.   Зникли   кашель, безсоння, лихоманка, появився хороший апетит,   бадьорий   і життєрадісний   настрій.   Горьківська кипуча енергія вияви­лась з  небувалою силою.

На початку першої світової вій­ни І. Дряпаченка мобілізували. Він увійшов до складу особливого за­гону при штабі Південно-Західного фронту, працював над замов­леннями командування - писав портрети георгіївських кавалерів, робив зарисовки військового по­буту. Проте командуванню не спо­добались близькі стосунки Дряпа­ченка з місцевим галицьким насе­ленням, і художника переводять на Турецький фронт. Як тільки розпочалась грома­дянська війна, І. Дряпаченко по­вернувся в рідну Василівку. Слід додати, що в 1905 році він брав активну участь у революційних по­діях в рідному краї. Тоді худож­ник був заарештований і сидів у Кременчуцькій в'язниці.