Це було на початку весни 1918 року. Скористав­шись тяжким становищем Країни Рад, австро. німецькі війська, закликані буржуазно-націоналістичною Центральною радою, наче чорна хмара посува­лись на Україну. Цілий місяць з боями в Росію пробивався  12-й кінний корпус. В рідних селах на Полтавщині голова Військово-революційного комітету цього корпусу Федір Всеволодович Попов через місцевий революційний ак­тив залишав зброю: клинки, кулемети, патрони для озброєння червоних партизанів. Ф.В. Попов - наш земляк з Мануйлівки. Розповім про його життя:

В юнацькі роки буду­вав залізницю в Донба­сі, працював на соляній шахті. Серед робітників він вперше познайомився з марксистськими гурт­ками, брав участь в ре­волюційній роботі.

Перебуваючи в армії з 1915 року Федір Всево­лодович Попов поширює ленінські ідеї серед сол­датів, а в 1917, на двадцятому році життя вступив до Комуністич­ної партії. Під час лют­невої революції Попова обирають головою біль­шовицької організації корпусу, після Жовтне­вої революції цей корпус став основною силою в боротьбі проти контр­революції в Кам'янець-Подільській губернії.

Потім йшла боротьба з гетьманщиною, знову По­пов v рідних місцях Пол­тавщини: Пісках, Омельнику, Василівці, Мануйлівці, Федорівці. Формує перші бойові групи, які склали ядро Кременчу­цького партизанського вагону.

За ініціативою Кре­менчуцького    підпільного комітету більшовиків і штабу 14-ї Армії, загін Попова перетворено на велике кавалерійське з'єднання, що громило білогвардійців в зоні Кременчук - Миргород - Золотоноша - Черні­гів.  Потім він був пере­правлений під Орел, ку­ди рвалися денікінці. Йо­го  загін перейменований у Червонокозачу кавале­рійську бригаду, яка й громила білогвардійців, першою увійшла у визволений Орел. Ф.В. По­пова нагородили імен­ною бойовою зброєю «Стійкому захиснику Пролетарської революції від    РВР    Республіки».

Стали традицією зуст­річі учасників громадян­ської та Вітчизняної во­єн, ветеранів праці з молоддю.

Ось і тоді суботнього вечора Будинок культури колгоспу «Червоний пар­тизан» в селі Пісках був переповнений. Сюди при­були члени бюро Козельщинського райкому КП України, члени рай­виконкому, колгоспники, гості сусідніх сіл, щоб розділити радість свого земляка. Радянський уряд високо оцінив зас­луги Ф.В. Попова, на­городивши його найви­щою урядовою нагородою -  орденом  Леніна. 

Андрій Федотович Омеляненко багато років до­писував до районної газети. Ось і недавно до редакції надійшло від нього кілька листів. На жаль, виявилися вони останніми. Перестало битися серце сількора.