Огидним стало життя Капністу в столиці, і він виїхав звідти. Разом із своїм другом Хемнідером поселився в живописній Обухівці, де повністю віддався літературній роботі. Тут він написав поему «Шукач», в якій говорить, що. залишив рідних, друзів і пустився в бурхливий океан шукати щасливу країну. Він вірить, що така країна десь існує. З травня 1783 року Катерина II видала указ, згідно з яким всі вільні українські селяни оголошувались кріпаками тих поміщиків, на чиїх землях їх застав указ. Сповнений гніву, поет створює, гостру антикріпосницьку поезію «Ода на рабство». В ній він говорить: Исчезли сельские утехи, игри та резвость, пляски, смехи. Веселих песней глас утих, Златые ниви сиротеют, Поля, леса, луга пустеют. Как туча, скорбь легла на них... Більше двадцяти років ходила ця ода в рукописах і тільки в 1806 році була надрукована. Вона відбивала дійсне життя закріпаченого селянства в роки розгрому повстання Пугачова.. Після «Оди на рабство» Капніст пише «Оду на истреблєние в Россин звання раба», в якій запевняє, що після ліквідації кріпосного права Росія стане багатою, а народ щасливим Популярність Капніста стає настільки очевидною, що в 1785 році його одноголосно обирають членом Російської Академії наук. В 1780—1799 роках поет пише ряд віршів, які залишили помітний слід у літературі: «Оду на дружество», «Оду на верность», «Оду на надежду» та інші. Він вивчає народні звичаї, фольклор, історію українського селянства. Зразком братерського єднання українського і російського народів є переклад на російську мову віршів Григорія Сковороди,.
Найбільшої сили звинувачення набирає його голос в знаменитій комедії «Ябеда». В ній він показав негативну сторону тодішнього державного ладу Росії: хабарництво, лицемірство, бюрократизм судових чиновників, Великі російські революціонери-демократи були високої думки про комедію «Ябеда» і її автора. В. Г. Бєлінський називав комедію «исторически важним явленнем русской литератури».
На Україні В. В. Капніст займає ряд виборних посад. У вересні 1782 року його обирають предводителем дворянства Миргородського повіту, а в січні 1785 року—предводителем дворянства Київської губернії. З січня 1802 року він займає посаду генерального судді Полтавської губернії. В липні року його призначають директором народних шкіл Полтавської губернії. Цю посаду він виконує без оплати. Капніст розробив план організації дворянського училища, розрахованого на навчання вихідців з простого народу. Але цей проект не одержав підтримки у полтавських дворян. Тоді він відкриває в Полтаві будинок виховання дітей бідних дверям. Наглядачем цього будинку став видатний український поет і талановитий педагог Іван Петрович Котляревський. Полум'яний патріот своєї батьківщини, Капніст під час Вітчизняної війни 1812 року брав активну участь у формуванні народного ополчення, віддав у фонд оборони свої кошти. Громадська діяльність сковувала його творчість. І все ж Капніст пише ряд визначних творів. Одним з перших він перекладає «Слово о полку Игореве». В гостинній Обухівці у будинку Капніста зустрічалися декабристи. Не випадково, що його сини Олексій та Іван були членами «Південного товариства декабристів». Після придушення повстання декабристів Олексій Капніст був ув'язнений у Петропавловській фортеці.
Помер В. В. Капніст 28 жовтня 1823 року від запалення легенів. Похований в рідній йому Обухівці, на березі річки Псла.
Жителі нашого села гордяться своїм земляком, поетом-драматургом, прогресивним громадським діячем в Росії та на Україні, поборником правди і волі, гарячим патріотом своєї батьківщини.
В сільському історико - краєзнавчому музеї є відділ, в якому вже зібрано близько 50 експонатів, що розповідають про літературну творчість і трудову діяльність В. В. Капніста. М. БРАГА, завідуючий сільським історико-краєзнавчим музеем Обухівка Миргородського району
Источник: http://Музей с.Обухівка Миргородского району | |
| |
Просмотров: 1158 | | |
Всего комментариев: 0 | |