В ці вересневі дні 1944 року з сумом і радістю згадують жителі всього  району, про визволення від німецької окупації. Прийшли визволителі і до нас в село Піски. Скільки сліз, горя прийшлось на долю наших людей, поки настав цей довгожданий день. Але не так просто прийшов. Озвірілі німці відступаючи палили хати убивали тварин, свиней, корів.  Люди  які залишились в окупації: старики, діти, жінки ховались в лісі і в болоті (Буртах), в полі – тягли з собою корів і свої вузли з пожитками.  Та озвірілі фашисти палили факелами хати(а більшість була під соломою), убивали корів і в полі і в болоті, свиней і всі які залишилися кури забирали. Уціліли тільки ті корови що погнали в ліс. Фашисти в ліс боялись іти. Наше село розташоване за 2 км  від траси і тому тікаючи колона німців завернула в село і спалила його. Залишились одиниці хат, це ті що були під залізом та шифером (а їх було мало). Хоч у Піски й прийшла перемога та війна продовжувалася. Все частіше приходили похоронки. Все більше становилося жінок вдовами, а дітей сиротами. Найперша получила в селі похоронку Гунько Катерина. Ту ніч  вона не спала, а ранком дочка Галя побачила що мати посіділа. І йшли конверти з похоронками і були й сльози й горе бо все було роздушено. Коровами орали землю, возили дерево і строїли временні землянки. Найчастіше це робили малі діти, старики, а основною силою були жінки. Підлітків забрали на каторжні роботи в Німеччину

  І було трудно, було горе – а життя продовжувалося, бо залишились діти треба було виживати. І залишалась надія: - «А може  ще й живий?», бо не могли в це повірити.

 А війна продовжувалася ще довго. В ній наші  відважні визволителі де були і наші односельчани гнали німців на захід в їхнє лігово Берлін.  Наш   земляк Корецький Василь Гнатович пройшов шлях від солдата до генерала і від Москви до Берліна громив німецьку навалу. За бойові  заслуги був нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора і Суворова, Олександра Невського і багатьма іншими медалями.   Пілот Корецький Олексій Сергійович закінчив війну також в Берліні. На своєму грізному ІЛ-2 багато знищив німецьких складів з боєприпасами, багато разів був підбитий ворожими кулями, але кожного разу виводив машину з ворожого стану. Пілот Троцький Микола  також воював на штурмовику, бомбив живу силу і техніку противника, долетів до лігва Гітлера, бомбив Берлін. Михайленко Іван Йосипович пройшов в мінометному полку до Берліна і там поставив своє прізвище на рейхстазі. В боях за Новоросійськ, у визволенні Криму, Румунії, Угорщини  брала участь медсестра Варвара Федорівна Горлова. Не раз дивився в очі смерті відважний розвідник Сивокінь Петро Олексійович. На Карельському,  Волховському та Ленінградському фронтах бився з ворогом Зіненко Дмитро Якович. На берегах Балтійського моря зустрів день Перемоги Михайло Григорович Яценко бойові дороги якого лягли від Дніпра до Волги, від Сталінграду до Криму і Фінляндії. Від Сталінграду  до Берліна пройшов бойовий шлях Дмитро Леоньтьєвич Кармазін – кавалер Червоної Зірки та багатьох медалей. Мусієнко Федір Пантелеймонович, в стислий строк війни оволодів грізною технікою «Катюша», на якій громив ворога. Він був старшим сержантом, командиром грізної установки. Відважно бився в лісах командир партизанського загону Федір Всеволодович Попов, на його грудях Орден Леніна і другі нагороди. Мина Йосипович Божко – відважний санітар спас і на собі виніс з полю бою багатьох ранених. І багато, багато пісківці боролися щоб приблизити день Перемоги. Ми вшановуємо пам'ять героїв-льотчиків, які поспішали прикривати наші військові частини, що гнали ворога. Наші жителі слідкували за їх успіхами і бажали пілотам удачі.

 ...Приближався кінець війни, та трапилося несподіване з Манжеліївської гори ударили ворожі зенітки в повітрі загорівся головний літак і оповитий димом став тіряти рівновагу. А в невдовзі роздався громовий вибух.

 В центрі Пісок біля Дому культури височить пам’ятник солдату – захиснику. До цього священного місця приходять жителі села, комсомольці і піонери. Гості села читають на меморіальних плитах викарбувані прізвища погиблих земляків воїнів. Сюди також перевезено і останки тих які в час війни були розстріляні німцями в полі на близницях, де  були і похоронені.

 Тут дають клятву на вірність молодожони. Низький уклін їм, нашим визволителям, що ціною свого життя відстояли незалежність нашої країни від іга гітлеризму. Повага і шана живим учасникам!.

                                                                       Омельяненко А.Ф.  сількор, с.Піски