Розповім про нашого земляка, який пішов у армію солдатом і дослужився в роки війни до генерала танкових військ. Пішов добровільно в ряди Червоної Армії. Чи думав тоді Василь Гнатович Корецький, що це стане вирішальним у його житті? Син бідняка, сільський хлопець, якому доводилось виконувати непосильні в таких літах роботи. У ті далекі роки він відчував не достатки, бо сім'я в батька була велика. І тому всім серцем потягнувся до нового, радянського, став активістом. А в 1928 році вступає в комсомол, стає активним його членом, багато допомагає бідноті у вирішенні важливих на той час завдань. Весна 1932 року для нього була пам'ятною, його прийняли до лав Комуністичної партії, а незабаром запросили в комітет комсомолу. Червоній Армії потрібні командири. Василь Гнатович із радістю і великою охотою пішов у військове училище. Корецького в юні роки та і потім уже в зрілому віці, завжди відрізняла цінна риса: відчуття обов'язку, сміливість. І тоді, в комітеті, завжди був у перших рядах по виконанню всіх завдань, що йому доручали. Працьовитий, зібраний, він навчився управляти танковими підрозділами, і з відзнакою закінчив школу Став командиром лінійного танкового взводу. Влітку 1941 року прийняв роту, а 22 червня розпочалась війна. На озброєнні тоді ще були БТ-7. Прохідність їх невисока. Одна гармата «сорокап'ятка», броня 12 мм. Ось на таких машинах і повів Корецький роту в свій перший бій. Ворог був сильним, досвідченим. Із засади зустрів роту вогнем. Факелом загорівся один танк, другий... Підбита машина командира, убитий навідник. Тоді Корецький сів сам за приціл. Відшукав мічений хрестом ворожий танк і підбив його. Стійко билися танкісти, але довелось відступати. Гірко було залишати ворогові наші міста, села. Однак сили були нерівні. Запеклі бої під Москвою. Завтра вранці почнемо наступ, - згадує Герой Радянського Союзу лейтенант Вилов. 23-я танкова бригада разом зі стрілецькою дивізією генерала Захарова повинні негайно вийти до містечка Детчино, що на північ від Калуги. І от ми в дорозі. Шлях перетнула річка, тільки взялася кригою, а поблизу—жодного мосту.. Як вийти із такого становища? Над цим думали всі командири. Раптом у сарайчик, де містився КП зайшов підполковник - це був В. Г. Корецький, новий командир 2-го танковою батальйону. Два дні тому він з'явився у нас. - Дозвольте звернутися, товаришу полковнику - Кажи Корецький. Коли розібрались по карті те, що запропонував Корецький, дійсно, вихід із скрутного становища. В тридцяти кілометрах чудом зберігся Серпуховський міст, його тримали наші зенітники. Корецький запропонував пройти берегом річки Оки і переправити через цей міст танки . Вихід був знайдений: на великій швидкості пройшли танки берегом Оки і не встигли німці оговтатись, а вже було переправлено всю техніку через міст. Глухо ревли мотори важких танків Т-34. Розпочався бій з ворогом. Ворог був сильний, добірні частини «СС», «Велика Німеччина» ніяк не відступали. Але відвага, сміливість радянських бійців, їхніх командирів перемогли. Ворог був відсунутий із великими затратами його техніки і солдат. Це був останній день 1941 року. А пізно вночі слухали повідомлення з Москви. Диктор урочисто повідомив про відважних танкістів, де було визволено ряд населених пунктів і місто Калугу. Василь Гнатович Корецький пройшов від Москви до Берліна і там закінчив війну. Він має багато бойових нагород: орден Леніна, два ордени Червоного Прапора, орден Суворова, Олександра Невського і багато медалей... Війну закінчив генералом танкових військ. Після війни, він часто відвідував рідні Піски, вболівав за всі невдачі, які ще були в селі. До нього звертались земляки за допомогою. Часто виступав у дні Перемоги на мітингах. Зараз немає в живих В.Г. Корецького.. А згадуємо ми його як хорошого земляка, вірного сина радянською народу, отчого краю. А. ОМЕЛЯНЕНКО, сількор, с.Піски, Газета Радянське село № 67, від 6 червня 1989 року
Источник: http://Газета Радянське село № 67, від 6 червня 1989 року | |
| |
Просмотров: 565 | | |
Всего комментариев: 0 | |